Він помер як справжній православний слов'янин. 4 червня в Срітенському монастирі відспівували Вґячеслава Михайловича Кликова
Перед початком богослужіння настоятель Срітенського монастиря архімандрит Тихон (Шевкунов) сказав зворушливе слово про спочившого. О. Тихон розповів про те, що
В.М. Кликов помер як і личить християнинові. Господь дарував йому можливість перед смертю сповідатися, соборувати і причаститися Св. Христових Таїн. Кликов мужньо зустрів кончину. Не дивлячись на нестерпний біль, він просив не робити йому знеболюючі уколи, просячи тільки про одне, щоб звучала молитва. Перед самою кончиною Вґячеслав Михайлович, що впав в забуття, несподівано прокинувся і посміхнувся...
Так він і помер з посмішкою на вустах.
О. архімандрит нагадав про таку знаменну подію, що саме цього дня на літургії читається Євангеліє від Іоанна (гл. 17: 1-13) - молитва Спасителя до Бога Отця про Своїх учнів. У Церкві не буває нічого випадкового, а євангельські слова звучать ніби сказані стосовно цього випадку: "Отче! Пришел час, прославь Сына Твоего, да и Сын Твой прославит Тебя, так как Ты дал Ему власть над всякой плотью, да всему, что ты дал Ему, даст Он жизнь вечную. Сия же есть жизнь вечная, да знают Тебя, единого истинного Бога, и посланного Тобою Иисуса Христа. Я прославил Тебя на земле, совершил дело, которое Ты поручил Мне исполнить. И ныне прославь Меня Ты, Отче, у Тебя Самого славою, которую Я имел у Тебя прежде бытия мира. Я открыл имя Твое человекам, которых Ты дал Мне от мира; они были Твои, и Ты дал их Мне, и они сохранили слово Твое. Ныне уразумели они, что все, что Ты дал Мне, от Тебя есть, ибо слова, которые Ты дал Мне, Я передал им, и они приняли, и уразумели истинно, что Я исшел от Тебя, и уверовали, что Ты послал Меня. Я о них молю: не о всем мире молю, но о тех, которых Ты дал Мне, потому что они Твои. И все Мое Твое, и Твое Мое; и Я прославился в них. Я уже не в мире, но они в мире, а Я к Тебе иду. Отче Святый! соблюди их во имя Твое, [тех], которых Ты Мне дал, чтобы они были едино, как и Мы. Когда Я был с ними в мире, Я соблюдал их во имя Твое; тех, которых Ты дал Мне, Я сохранил, и никто из них не погиб, кроме сына погибели, да сбудется Писание. Ныне же к Тебе иду, и сие говорю в мире, чтобы они имели в себе радость Мою совершенную"
О. Тихон також повідомив, що Святійший Патріарх Московський і всієї Русі Алексій II прислав ікону, яка знаходитиметься в останній келії раба Божого Вґячеслава, - в його труні. Його Святість передав своє співчуття рідним і близьким спочившого.
Попрощатися з Кликовим прийшли тисячі православних словґян. Обряд прощання почався як тільки зазвучали слова молитви, але і після півторагодинного богослужіння люди все йшли і йшли до труни. Здавалося нескінченний цей потік. Тут були відомі громадські діячі: кінорежисер Микита Міхалков, депутати Державної Думи Дмитро Рогозін, Олександр Крутов, Сергій Бабурін, Наталія Нарочніцкая, отаман Всевеликого війська Донського, віце-губернатор Ростовської області Віктор Водолацкий, голова Союзу письменників Росії Валерій Ганічев, кінорежисер Микола Бурляєв, письменник Олег Платонов, генерали Леонід Івашов і Олександр Солуянов, поет і актор Михайло Ножкин, поетеса Ніна Карташева, колишній посол Югославії в Росії Борислав Мілошевіч, художник Анатолій Заболоцкий, головний редактор газети "Російський вісник" Олексій Сенін, керівник Союзу православних громадян Валентин Лебедев, голова суспільства "Радонеж" Євгеній Никіфоров, головний редактор журналу "Слов'янка" Сергій Тімченко, координатор руху "Народний Собор" Олег Кассин, керівник видавництва "Благословення" Юрій Самусенко та інші відомі православні громадські діячі. Приїхали керівники відділів Союзу Російського Народу з Петербургу, Самари, Нижнього Новгорода, Рязані. Попрощатися з спочившим прийшли тисячі словґян, що цінували і любили Вґячеслава Михайловича за його прямоту і чесність, за його безкорисливе служіння Русі.
Після закінчення богослужіння труна з тілом В.М. Кликова була винесена з храму. Під всенародний спів "Святий Боже" хресний хід з труною спочившого обійшов навколо храму.
Похорони В.М. Кликова відбудутьсяна його батьківщині в селі Мармижі Курської губернії, в храмі, побудованого його працею і за його кошти.
